Наукова діяльність наших партнерів. Поточні дослідження
У статті розглядаються деякі підходи Європейського Суду з прав людини щодо запобігання порушенням прав психічно хворих осіб, примусово госпіталізованих, скрізь призму пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), де закріплено підстави для правомірного позбавлення особи свободи відповідно до процедури, встановленої законом, до яких належить і законне затримання психічнохворої особи, а в пункті 4 цієї статті передбачено перевірку законності такого затримання у судовому порядку. За висновком ЄСПЛ, особу не можна позбавити волі на підставі психічного розладу, якщо не дотримано три мінімальні умови: а) психічний розлад особи має підтвердити надійна об’єктивна медична експертиза; b) психічний розлад має бути такого ступеню, який вимагає обов’язкової госпіталізації; с) обґрунтованість тривалої госпіталізації залежить від стійкості такого розладу. Затримання особи є настільки серйозним заходом, що виправданим він є тільки у випадку, коли було розглянуто інші, менш суворі заходи, але вони виявилися недостатніми для захисту особи або суспільних інтересів, що вимагають затримання такої особи. Це означає, що того факту, що позбавлення волі відбувається згідно з національним законодавством, недостатньо, його необхідність має бути обґрунтована з урахуванням обставин, перевірених рішенням судів. ЄСПЛ застерігає, в контексті статті 3 Конвенції, проти «поганого поводження» відносно примусово госпіталізованих психічно хворих осіб.
Загрузка...
Перезагрузить документ 
Открыть в новой вкладке